Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ірина Лівобережна: Падение Парижской коммуны. 1871 - ВІРШ

logo
Ірина Лівобережна: Падение Парижской коммуны. 1871 - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Падение Парижской коммуны. 1871

Ірина Лівобережна :: Падение Парижской коммуны. 1871
Луиза Мишель* и Теофиль Ферре**. Париж 1871.

Милый мой, ты помнишь этот дикий,
Этот яростный последний день?...
Я из шарфа сделала гвоздики.
(Отцвела давно в садах сирень...)
Я – с тобою – до конца сражалась!
Пали братья. Копоть, кровь и гарь…
Мы в тюрьме. Но я с тобой осталась,
Мой бесстрашный, верный коммунар!
Если суждено пойти на казнь мне –
Я не пожалею ни о чём!
Жаль вот, что не сможешь ты ни разу
Руку положить мне на плечо…
Больно, что не можешь прикоснуться.
Горько – прикоснуться не могу…
В прошлое – не можем мы вернуться,
В нашу ночь – ты помнишь? – на лугу…
Я люблю тебя… В стихах, и в письмах,
Всё пишу об этом невпопад…
Предо мною всё проходят лица
Всех погибших в зоне баррикад!
Как всегда – измена власть имущих
Больно отзывается в груди…
Ты держись в застенках, друг мой лучший!
До конца – в борьбе нашей иди!
Если чудо всё же приключится –
Как хочу хоть раз тебя обнять!
Я – Луиза, Красная Волчица***.
Перед смертью – вспомни ты меня.

*Луиза Мишель (фр. Louise Michel, 29 мая 1830, Вронкур — 9 января 1905, Марсель) — французская революционерка, учительница, писательница, поэтесса. 
С самого начала и вплоть до падения Коммуны вся деятельность Луизы протекала на передовых позициях. Она дралась в рядах Национальной гвардии не хуже старых, закалённых в бою солдат и служила примером революционной храбрости, стойкости и самопожертвования. В статье «Героини революции», напечатанной в апреле 1871 г. в «Journal officiel», сообщалось: «…В наши дни наблюдается снова проявления женского героизма. В рядах Национальной гвардии сражается много женщин… В рядах 61-го батальона сражалась одна энергичная женщина. Она убила много жандармов и полицейских». Сама Луиза по присущей ей скромности очень неохотно писала о своих подвигах.
Луиза сражается в маршевых ротах: как рядовой гвардеец. Вместе с тем она принимает деятельное участие в организации санитарной службы, много работает в походах лазаретах, в перевязочных отрядах. Она трудится без передышки, не спит по нескольку ночей, носит форму и грубые, забрызганные глиной и грязью солдатские сапоги, но всегда бодра. Она нередко появляется в самых опасных местах.
***Буржуазная пресса прозвала ее Красной Волчицей. 

**Её друг и наставник в революционных делах — Теофиль Ферре. Ферре был единственным человеком, к которому Луиза в течение всей своей жизни испытывала горячую привязанность, граничащую с любовью.

После падения Коммуны была арестована и посажена в тюрьму.
В тюрьме Луиза с отвращением вспоминала о своих «республиканских иллюзиях»: те самые люди (Жюль Фавр, Жюль Симон и другие), которые клялись в «верности республике», добившись власти, стали самыми свирепыми контрреволюционерами. Луиза и Ферре томились в тюрьмах.
Луиза всячески старалась узнать об участи Теофиля Ферре. До неё дошли вести об его мужественном поведении на суде, о смертном приговоре. Она сильно волновалась за него. Ей удалось при содействии одной прачки обменяться с Ферре несколькими письмами, зашитыми в рукава его рубашки. Луиза послала ему «гвоздики», старательно сделанные из клочков красного шарфа, — символические «красные гвоздики», напоминавшие о предреволюционных надеждах и стремлениях, и присоединила к ним свои стихи. Вскоре она переслала ему ещё несколько своих стихотворений. В своих ответных письмах Ферре старался поднять её дух, убеждал, что победа республики и социализма во Франции неизбежна. Зная неукротимый характер Луизы, Ферре опасался, что она будет вести себя на суде вызывающе, что её приговорят к смерти. Стоя уже одной ногой в могиле, этот мужественный и стойкий человек убеждал её не рисковать своей жизнью. Луиза решила быть достойной своего друга. 28 ноября Ферре казнили. 
6 декабря Луиза Мишель предстала, наконец, перед версальским судом.  На суде Луиза Мишель потребовала для себя смертного приговора: «Всякое бьющееся за свободу сердце имеет только одно право – право на маленький кусочек свинца и я требую своей доли». Как женщина она избежала смертной казни и была приговорена к ссылке в Новую Каледонию.

ID:  544542
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 17.12.2014 21:58:46
© дата внесення змiн: 22.09.2016 23:18:05
автор: Ірина Лівобережна

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: уляна задарма, Лєна Дадукевич
Прочитаний усіма відвідувачами (1394)
В тому числі авторами сайту (23) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Лєна Дадукевич, 01.10.2016 - 19:32
приємний сюрприз ... про старий Париж...
легкий і серйозний водночас...
хай полум"я вічного міста горить
у віршах на тему історій! give_rose
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар Лєна Дадукевич, 02.10.2016 - 11:01
Так, Лєно, це був вірш Сергія Сокольника, і мені захотілося теж щось написати в темі. Я навмисне про цю жінку перечитала все, що змогла. Красно дякую - за увагу. friends 16
 
MiShura, 29.12.2014 - 12:18
flo15 flo15
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар MiShura, 02.10.2016 - 10:58
friends
 
Сокольник, 19.12.2014 - 21:35
О ес!!! Мы- в теме!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543932
flo12
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так это ж вы вдохновили!!! flo11
 
Любов Ігнатова, 18.12.2014 - 11:44
сильна поезія! і саме на часі...
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Трошки історії - не зашкодить! flo11
 
stawitscky, 18.12.2014 - 11:35
Вірш надзвичайно сильний і вражаючий як своєю майстерністю, так і перекликом з нинішнім часом.
Браво! give_rose give_rose give_rose
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Вікторе! friends 16
 
Микола Серпень, 18.12.2014 - 09:01
Який потужний пласт історії Вам вдалося так легко і пісенно підняти. Історія, тема і її розкриття просто вищий клас! Для революції гідності просто зеркало, але здається не криве... give_rose give_rose give_rose
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Соратниці залишаються вірними ідеалам. heart
 
Алексей Мелешев, 18.12.2014 - 03:12
Ого! Мощно) give_rose friends
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сама не ожидала... smile friends
 
Олекса Удайко, 17.12.2014 - 23:46
fright Повчально! give_rose friends friends friends
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я такої ж думки! friends 16
 
Farida Hanum, 17.12.2014 - 22:58
12 Самозабвенно! Красиво!
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А сколько я нового для себя узнала! flo11
 
OlgaSydoruk, 17.12.2014 - 22:50
12 12 Чувственно!Красиво! 16 16 flo13
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибки! friends
 
plomin, 17.12.2014 - 22:25
Зразок чудової громадянської лірики у майстерному виконанні в перепетіях людських доль і почуттів.Є чому повчитись.Вражний глибиною.заходьте Ю коментуйте. З повагою Пломінь. friends 12 12 12
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Завітаю, сонечко! Але вже мабуть, після свят... Запарка... friends 16
 
гостя, 17.12.2014 - 22:15
12 17 flo13
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
heart
 
Ниро Вульф, 17.12.2014 - 22:11
Вива,Коммуна!
 
Ірина Лівобережна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ухты, Инночка! И где вы такие шедевральные картинки находите? 12 heart
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: