Світ забруднений злим духом
Наївність втіх таїть в собі усмішка
Люди бачать в грішному спокусу
Лиш до пекла веде ця доріжка
Коли бачиш навколо лиш заздрість
Коли підступність – це фірмова фішка
Тоді хочеться в зорях пропасти…
Що кричати? До кого звернутись?
Що порадять? .. І хто? – головне!
В голові, мов від сканера видно - у всіх лиш одне..
Чому так? І чому ти самотня?
Хтось все ж вірить отим злим чуткам
Ти одна, і ти знаєш , так легше
Дала волю своїм почуттям..
Ти літаєш, шукаєш стежину
Що до щастя тебе приведе
Ти живеш і не ждеш ту людину,
А вона лиш тобою живе
Стільки всього все ж сталося…прикро..
І надії вже майже нема
Ти не віриш нікому, й ти звикла
Й ти одна в цьому світі, ти майже одна
Зимній вечір. Так тепло…й не дивно
І в душі вже не холод й туман…
Сталось так і ти в цьому не винна
В голові від думок лиш дурман
Думаєш все те що було, згадуєш кожну мить
То сльоза бринить безупинно,
То усмішку не зупинить
Ти не віриш що так може бути
І що це не ілюзія снів…
Те що серце тримає, не пробуй позбутись
Навіть як сильно ти б цього хотів….!
