Коли-небудь як у глибоку воду
і тебе потягне в вічний путь
та прошу здійсни мою тривогу, -
дім, мене, мої вірші забудь.
Знай одне: що завтра прийде старість,
тож спіши за мріями в блакить.
Знай одне: ніхто тобі не пара
та навчайся щиро справді жить.
Золотом горять міські бульвари,
розумієш щастя лише раз.
Ах, як грають сонячні литаври,
я про них писала без образ!
Знай одне: цей погляд геніальний
напророчить легкий, світлий путь.
Знай одне: що пісня вирішальна
закликом підніме, - та забудь.
Ти забудь лихі, німі прощання,
цю дорогу, що пробачила тобі
і квітневу мрію загадкову,
що теплом зігріла на зорі.
