Ти мною краще не живи, не думай мною,
Бо я як загадка, в якій нема питання.
Застрягла я в собі, згубилася між страхом і журбою,
І вже не розрізняю ні світанку, ні смеркання.
Зі мною краще ти не говори, мене не слухай -
Відкушений життям і вже в крові язик,
Від правди вже давно поглухли вуха...
І запал боротьби дотлів і вже здається зник.
На мене краще не дивись, бо ти не відшепочеш страхи.
Нема мене - назовні обриси розбитої душі.
В очах не блиск - в очах моїх думок комахи,
І на кістки, мов горобина, нанизані вірші.
Тож мною краще не живи, не думай мною -
Не хочу стати ще й твоїй душі чужою невесною!!!
