Дихають тихо акації ніжні...
(О. Олесь)
Дихають тихо акації ніжні,
Злегка колишуться в сутіні срібній –
Маряться літа картини їм дивні,
Хоч навкруги лише сніг, лише іній...
Змерзли, подруги беріз золотистих?
Душі давайте вам співом зігрію,
Слів підберу вам барвисте намисто,
В казку зимову вам двері відкрию.
Гляньте: у вас бо не віти, а крила,
А навкруги не сніги – синє море,
Ще зірочок сонних іскриночка біла
Крає безмежні космічні простори...
Тож полетімо, пірнемо у хвилі,
Птиці мої ви, акації білі!
