Чатує в століттях Калини гора,
Хитає свої мокрі шати,
Це значить – Калигірка* наша жива,
І грозам її не здолати.
В великих серцях ще бринить калавур*,
Скликає братів на сторожу −
Йдемо захищати святиню свою−
Простори батьківські і Божі.
Джерела і скали, лісок і поля,
Ставки, річка, парк незабутній…
Це Мокро -Калигірська встала земля,
На наше велике майбутнє.
По венах козацька вируюча кров,
Біжить навздогін перемогам,
Малиновий колір розкутався знов
Надійним і втішним прогнозом.
*У селищі стояв великий колавур (пост), а в сусідньому - малий, звідси й назва сіл "Большая Калавурия" (Мокра Калигірка) та "Малая Калавурия" (Суха Калигірка) Сигнали постові козаки передавали, запалюючи смоляні бочки на сторожових вежах або вершниками.
* Мокра Калигірка - назва села, тлумачиться, як Мокра Калинова гірка.
так і є 
