Хочеться відкрити очі серед смарагдових гір.
Хочеться бачити ієрогліфи і нічого не розуміти,
окрім серця.
Знайшли цей світ серед усіх занедбаних релігій,
чи то вір.
Але те, що твоє, позвеш - обов'язково озветься.
Хочеться бачити старий, ще гостинний двір.
Розуміти, що всюди час іде, а десь зупинився,
Де краса є і пристрасть в очах до цих пір.
І для когось подорожнім на світ ти з'явився.
Хочеться плескатися в морі, коли вже бажають
солодких снів.
Хочеться бути там, де хтось до твоєї руки тягнеться.
Хтось, хто по життю, як по воді роками брів,
А поряд пісками теплими біля ніг розсипається.
Хочеться спиратися спиною об міць сірих скель,
Що струмом проникає до кожного пальця.
Його чуєш і ти, у червоні хустці, зі своїх
кам'яних будівель.
Твої рухи, як фламенко смаглявого іспанця.
Всім тілом відчуваєш, як підбирається прибій.
Монотонний гомін хвиль темніє і ховається,
Як жінка в фередже зеленім чекає втілення всіх мрій.
Якщо їм простягнути руку, вона дочекається.
Хочеться відчувати на дотик кришталеву ніч,
Відчувати як в лихоманці її руйнує биття серця.
Небо і море вирують, хоч як не крути, завжди
пліч-о-пліч.
Хочеться жити сьогодні, жити, якщо б'ється.
гарні і чуттєві рядки) Мені сподобалося 
