Панове, президенти!
Я знаю, ваша ласка…
Ви хочете життя
Перетворить на казку.
Оте моє життя,
Спаплюженеє вами
Прикрасити брехнею,
Обіцянок словами.
Дивлюсь у тьму віків
І бачу дуже ясно:
При владі упирі
Жирують повсякчасно…
Народ завжди у тузі,
Усе шукає долю…
Як та калина в лузі,
Верба, що над водою.
Не вірю різним казкам,
Міністрам і попам…
Була б то їхня ласка,
То будували б храм.
Не той, який з хрестами,
А той, що у душі…
Не були б холуями,
Не гризлись за гроші…
А казка завжди треба, -
Її так люблять діти…
Як ви уже дорослі, -
Казки треба робити.