А ми від вас йдемо красиво,
Закривши двері, міцно й назавжди.
Ридаєм потім і душа безсила
Та головне з усмішкою піти.
Щоб сліз твоїх ніколи не побачив
І не згадав усіх жаданних фраз.
Парфумів запах щоб назавжди втратив
Й вогонь, що ще жевріє на губах.
А ми йдемо, йдемо у невідомість
Аби забути слів брехливих смак,
Душа ж назад прямує, а натомість -
Шалений біль чекає на вустах.
Вона, як пташка, хоче ще літати,
Кохати міцно, як у перший раз,
А ти хотів їй крила обламати,
А ти брехав, брехав увесь цей час.
Що ж, милий, думаю, награвся,
То відпусти її, нехай біжить
Та ти у серце знову їй прокрався.
Вона ж без тебе, ні….не полетить…
