А знаєте, людина помирає,
Не тільки у фізичному житті.
Вона бува в думках чужих згасає,
І мрякне у чиємусь почутті.
А знаєте не буде вознесіння,
Коли в отих думках ви низько пали.
І не моліться про якесь спасіння,
Про наслідки ви і раніше знали.
Ви вірите, що краще біль фізичний,
Ніж совісті нестримні покарання?
Фізичний біль- пройде. Душевний- вічний.
Його не сцілить навіть і кохання.
І час мине, його ж не повернути,
А ви усе шукатимете знак.
І моторошно річ одну збагнути -
На вас вже не дивитимуться так.
Як страшно, що помітиш у очах,
Сумну любов, що болем оповита.
А діло тут в таких простих речах -
Не випити зі склянки що розбита.
