Ця рана живе - й ніяк не заживає,
Вона тріпотить, мов остання струна.
Натовп скандує: "Герой не вмирає!",
Та тільки чомусь перед нами труна.
Кому ж домовини новенькі і чисті:
Тобі чи мені? А мо’ нашим батькам?
Невже до життя ми не маємо хисту
І Вкраїну без зброї складемо на Майдан?
Та ні, там лунала лебедоньки пісня,
А хлопці, ще ж юні, втопали в війні.
Тим, хто лиш споглядав, щось на серденько тисне,
Бо не всі повернулись. Зі щитом. Й на щиті.
Вже заклали бруківку і знесли барикади,
Десь поділися сотні ізгаслих лампад.
Але рана болить. Це криваве стакатто
Ще не скоро припинить нам усім докорять.
В нас змінилися душі, ми зінакшились ззовні.
Носим небо і поле біля власних сердець.
А вони кровоточать. Стрічечки наші чорні
Нам підкажуть, що битвам точно ще не кінець (25.09.2014)
