Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ДИТЯЧА НЕВДЯЧНІСТЬ (римоване оповідання) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ганна Верес (Демиденко), 10.02.2016 - 09:03
Так, Світлано, непростимий гріх - забувати про тих, хто дав життя, Справді, наші твори схожі тематикою, але Ваш більш майстерний. Я рада, що нам болить чужа біда, актуальність теми ще і в тому, що у нас, у європейців, такого багато. Але держава не звертає на це уваги. Це наш з Вами святий обов*язок виховувати націю, бо вона хворіє черствістю. Дякую Вам за вірш. Обираю собі. Світланко, а що з Вашим чоловіком? Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я все життя дивуюся: ми – добра, щира нація. Чому стільки байдужості?Впеанена, що найперша причина – знищення віри і недовихованість. Пише... Надіюсь, у вихідні дні допише, адже в будні він працює. Валентин Довбиш, 29.11.2014 - 15:27
Таке відчуття, що ми з одного образу писали... Та старість не має географічного походження, а підсумок невтішний має спільний...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, коли співпадають погляди, думки, відчуття.Завжди буду рада Вам, заглядатиму і в Ваше віконечко, якщо не заперечуєте. Лавинюкова Тетяна, 13.11.2014 - 23:15
Бідна, бідна бабця! Все ж думаю, таке явище нетипове. Але й окремий випадок болить, коли стикаєшся з таким. Пам'ятаю як моя мама (сама уже немолода) влаштовувала в будинок перестарілих бабусю, з якою випадково познайомилася в лікарні (прийшла туди відвідати свою знайому). Бабуся та мала двох синів, які не хотіли нею опікуватися (це дуже м'яко сказано). Так, не приведи Боже, дожити до такого...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щодня бачимо цю картину, коли буваємо в селі. Допомагаємо, як можемо, але... вона чекає дітей...
Ніла Волкова, 13.11.2014 - 22:45
Потрясаюче сильне, пронизливе оповідання, світлина! Дуже болюча тема!Ви, Світланочко, дійсно майстриня доброго слова! Земний уклін Вам за цей твір!!! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це Вам хочеться подякувати за чутливу душу і привітне серце!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Навіть тіні ворога не бажаю такого майбутнього.
Відочка Вансель, 05.10.2014 - 09:08
Інколи ми ведемо себе так,ніби смерть і старість приходить лише до вибраних.Навіть дивлячись кожен день на старість і смерть.Оповідання без коментарів!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чутливі душі не можуть не стискатися від болю. Дякую, Відонько! Завжди Вам рада. Наталя Данилюк, 04.10.2014 - 22:50
Ох... Така важка тема, але така актуальна... Про це треба говорити, бо люди черствіють у гонитві за матеріальними благами, забуваючи про найрідніших...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Болюча тема. Важко про це говорити, а ще важче бачити щодень цю картину. Дякую, Наталочко, за розуміння. @NN@, 04.10.2014 - 22:26
Вірш шедевральний у всіх його проявах - форма, суть, душа - дуже сподобався. - вибач була переровнена емоціями, не відразу змогла знайти слова.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я завжди чекаю твоєї оцінки і дорожу нею. Дякую, Сонечко! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я прошу Господа, щоб обминула така доля.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надієчко! В мене цей біль щодня перед очима.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так! Тому надто боляче дивитись на цю сумну картину щодня.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Рада, що заглянули в моє віконечко.
Крилата (Любов Пікас), 04.10.2014 - 16:43
Я свою мамочку навідувала мало не щодня.А моя мама раз на тиждень іхдила до своєї матусі. Сподіваюся, що і мої діти та внуки не будуть байдужими до мене, як доживу до старості. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я свою забрала і 14 років вона жила з нами. А потім ще 7 років жила паралізована свекруха. Тому серце рветься дивитися на цей біль по сусідству.
|
|
|