І знову ранок, і навкруги мертва тиша,
Ні вітру, ні птахів, ні сонця в висоті.
Все теж заплакане обличчя,
Все таж душевна біль на самоті.
В руках старенької фото, де всі разом зустріли весну,
Де його посмішка все ще шепоче.
Я обов’язково до тебе мамо прийду,
Я обов’язково зустріну з тобою весну.
І знову ріки материнської любові,
Розм’якшують фото все тих радісних років.
І вітер ненароком з рук відносить,
Єдиний шматочок тих радісних днів.
Закрутивши, піднявши в небесну височінь,
Закрутивши все життя, кинувши на нього зловісну тінь.
І кружляючи в відтінках сірого неба,
Положило додолу, давши зрозуміти, що чекати вже не треба..
Ріки сліз, і очі все дивились на фото на землі,
І раптово дощ, змиває все те щасливе життя.
Капля за каплею, і чути її сердечний крик,
Капля за каплею відбиває мелодію по цинкові труні.
Пішов він, з першими промінням сонця, рівно два місяці тому,
Пішов захищати, землю,нашу країну єдину, одну.
Пішов з сльозами матері на очах,
Пішов знайшовши своє місце, в небесах..
ID:
526803
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 30.09.2014 00:26:41
© дата внесення змiн: 30.09.2014 00:26:41
автор: the last moment
Вкажіть причину вашої скарги
|
