В цьому місті похмурих днів і ночей яскравих
Може мешкати купа снів і шалених марень.
Хтось казав мені, що у місті цім пахне кавою,
Палітурками книг і парами приватних броварень.
Я крокую у вир ліхтарями осяяних вулиць,
І підошви кедів моїх цілують бруківку,
По дахах скачуть зорі, будинки в пітьму загорнулись
І записують музику ночі на часу платівку.
Там, де люди збираються в зграї і ходять містом,
Загубились чиїсь Думки і чиїсь Фантоми,
А у скверах на лавках сидять і запрошують жестом
Давні Спогади - всі їх обличчя до болю знайомі.
У кав'ярні, закутавшись шарфом, п'є Мрія еспресо,
І Бажання, узявшись за руки сидять на фонтанах.
Якщо вірити дивним словам вже пожовклої преси,
Тут мільйони чужих вражаюче-справжніх марень.
В цьому місті пахне фантазіями і спогадами,
Шумом вулиць, тілами людей і мокрим камінням,
Інструментами музикантів і давніми нотами,
Швидкоплинністю часу та довгим гарячим сп'янінням.
