і вулиці зчорніли; це вечір, вечір...
розгублений і розгніваний
вклоняюся вам, осінні святі, безмовні й
відсторонені, наче холодні вогні у далекій темряві степу.
ви торкаєтесь іржавими пальцями сонця, додаючи
зів'ялості світлу, але ви сліпі, незрячі...
і було мені видіння: пси мчали під місяцем,
наввипередки з тінями і снами, і було мені знамення:
червона ріка розтікалася полем, ламаючи брунатним напливом
золоті стебла пшениці - що ж ви принесли нам,
осінні святі?
криваві жнива і ганьбу і жорстокі пророцтва?
що ж буде далі, осінні святі? у відповідь мовчання.
у витривалості кується перемога.
