Як пережити ще одну осінь, надто холодну?
Зливами змоклу, листям опалу, словом голодну.
Як у провулках змерзлого міста можна ходити?
Зовсім самотня, як безпритульна, вітром накрита.
Як лікувати душу, промоклу знов під дощами?
Температурить. Не допоможуть ліки від мами.
Не зігріває тепла одежа, чай і кориця.
Те, що тримає досі живою – віри дещиця.
Холодом жовтим впаде на плечі листя із клена.
Знову здригнуся – вітер до кістки пройме шалено.
Кому потрібна? Звідки й куди я йду безоглядно?
Ззаду по п’ятах осінь крокує, вбрана ошатно.
Гляне на мене, вистрілить влучно поглядом в спину.
Не пожаліє. Сумно – самотня йду без упину.
Руки в кишенях. Де ж їх зігріти, в чиїх долонях?
Якщо зі мною поруч гуляє тільки безсоння.
Якщо лиш вітер листя вплітає в моє волосся.
Тихо навколо. Вуха німіють від безголосся.
Як пережити цю непокірну, вітряну осінь?
Я в листопадах щастя шукаю майже наосліп.
18.09.2014 р.
