КАШТАНИ
Пора плодів осінніх у пошані –
Із ніжністю завжди беру до рук
Холодну полірованість каштанів,
Що з тихим стуком падають на брук.
Милуйтеся, митці, судіть, естети,
Як гра природи винайти змогла
Маленький глобус дивної планети,
Що на долоню лагідно лягла?
Брунатного, рудого гама гарна –
Гірський рельєф, плато, височина?
А світла зона – шапка криг полярна
Чи, може, океану глибина?
…В зачаття ніч цвіли свічки весільно,
І довго світ зачаяно чекав,
Поки цнотливо зріє дар осінній
В зеленім чистім лоні "їжачка".
Воно ставало затісним потроху,
Із спокою народжувався рух,
Що спричинив "космічну" катастрофу –
"Планета" тихо падає на брук.
Уже не пам'ятаю, коли був написаний вірш. А зараз - хворіють наші каштани... Так шкода.
"Космічна" образність додала віршу особливого шарму. Дуже гарно!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сьогодні знову на могла пройти мимо каштанів на бруківці: підняла і милуюся! Один такий світлий і на ньому ніби візерунок, точнісінько як на "фізичних" географічних картах - зображення рельєфу - "лінії рівня"
У нас каштанів врожай, я назбирала, щоб зробити з них ортопедичний килимок))) але, стояли сухі влітку
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже цікаво! Може поділитеся, як його робити і як користуватися? Може Ви збираєте влітку, ще "їжачків"? І терапевтичний ефект саме від колючок (коли висохнуть)?
Чи воно отаке?