«Я не люблю кривляння напівмасок,
Ляльки – то ліпше. Повністю.
І я стерплю їх жести…»
(Райнер М. Рільке)
Поету важко жити серед масок,
Бачити фальш штучних облич,
Примітивну гру підроблених людей,
Які є не тільки поганими акторами,
Але і просто несправжніми –
Просто ерзацем –
Пародією на людей,
Що сіє навколо лише зло.
Серед ляльок легше:
Самотність відвертіша.
І на ляльку ображатися годі.
Хіба на лялькаря.
Але він сховався.
І наперед відомо,
Що він негідник.
Так, так, серед ляльок легше.
Ляльки не бувають жорстокими.
Вони лише маріонетки.
Лише інструмент.
Серед них (не з ними!) зрозуміти легше,
Що все не насправді,
Це все вигадка
Божевільного режисера…
Маска - це спосіб захисту, як на мене. Яка б жахлива і потворна маска не була, це справа лише тієї людини (людей) в масці. Дякую велике за вірш, обожнюю Ваші вірші!
жорстокими бувають усі та ляльки до того ж пусті. божевілля ще попереду, але зберігаєм оптимізм.. маємо те, що маємо..все одно ніхто не чує..ніхто.. не допоможе.. ніхто не сховається.. ось так от серед людей заведено.
"...мелкотравчатый дзюдоист-чекист, который вообразил себя фюрером" або ж "божевільний режисер..."
Шоне, тут без ваших віршів, які створювали духовно-медитативний затишок у клубі, якось вже було наче у великій залі засідань: багато шуму, галасу, переляку, а на додачу - агресії! Повертайтесь живим!
Забагато правди для реальності світу.Є ж часом і приємні виключення.
Тим більше! 
