Знову ранок… Може вечір? –
Покороблені всі дні,
Тягну руки я до вежі –
Вежа валиться із ніг.
Ти пішла, не попрощавшись,
В море синє, океан,
Загубилося там щастя –
Очі карі, ніжний стан.
Приспів:Ностальгія за тобою,
Ностальгія за любов’ю –
Склянка виплаканих сліз.
Опівнічною порою
До одвірка головою –
Знов життя йде під відкіс.
Де медузи хороводять,
Телеграфа там нема,
Есемески не доходять –
Шлю сигнали надарма.
Не забути, не вернути,
В голові бджолиний рій,
І не можу слів збагнути:
Я твоя – ти завжди мій!
Приспів.
Крила – то нехитра штука –
Полетів би, та куди?
День в удень чекати мука,
Видивлять твої сліди.
Дах верхівкою до низу,
Небо в збляклому рядні,
Для гадок настала криза:
Сірі будні – чорні дні.
Приспів.
Створено 20. 05. 2005 року (01:00 – 01:40), м. Львів
