Коли ти не поряд, коли все дістало,
Нема більше сили іти напролом,
Тоді вже і моря для мене замало,
Щоб серце звільнили всі біди разом.
Коли вже здається - нема порятунку,
І пульс вже не б"ється - лиш кволо бринить,
Приходить спасіння нового гатунку,
Промінням озветься у сонячну мить.
Думки лиш про тебе, бажання і мрії,
Моєї свідомості будь королем!
Захочеш - під небом в руках твоїх млію,
А хочеш - заплачу осіннім дощем?
Та сльози ті змиють сліди твої з мене...
Я посмішку буду тобі дарувать!
І дихати буду, геть зайві проблеми!
Так, я буду жити, а не існувать!
