Аж ось тієї хвилини вийшли пальці людської руки, і писали навпроти свічника на вапні стіни царського палацу, і цар бачив зарис руки, що писала.
...А оце писання, що написане: Мене, мене, текел упарсін.
Ось розв'язка цієї речі: Мене порахував Бог царство твоє, і покінчив його.
Текел ти зважений на вазі, і знайдений легеньким.
Перес поділене царство твоє…
(Дан. 5:5,25-28)
Ти бенкетуєш в розкошах злодійських,
Так підло обікравши свій народ,
На білий світ націлив хиже військо –
Бурлить воно, потоком талих вод…
Аж через край ті води зеленощі
Вихлюпують, не бачачи кордону –
Народу іншого поля, луги і пущі
Спустошують без страху до Закону…
Бо що тобі до іншої держави ?
Твоє лиш царство більшало б, росло
Та додавало пихи тобі й слави,
Тобі вклонялося щоб місто і село,
Щоб всі тобі кричали лиш осанну –
А ти від пихи посміхався та яснів,
І сипав лиш обіцянки , мов манну,
Між брехнями задурених голів!
Ти хочеш чути зовсім не погрози,
Не біль потоптаних і змучених народів,
Ні болі втрат, ні материнські сльози:
Твій матч іде - і при любій погоді…
І прапори тобі на кожній вежі,
Виблискують твоїми кольорами,
І лігвища орлині та ведмежі
Тебе шанують славними піснями…
Ідилія! Таке – лиш для тирана:
Імперія і трон у прапорах –
А у людей в серцях і душах рана,
І люди всі – давно для тебе прах!...
Отож Господь простер свою десницю
І написав від зболених країн
Між кольорами неба та пашниці
МЕНЕ, МЕНЕ і ТЕКЕЛ УПАРСІН !
...Ще бенкетуєш: стяги біля тебе,
Ще ллється кров невинної людини –
Та кольори пшениці, жита й неба
Розписують палацу твого стіни…