На очах моїх вкотре гіркі сльози-
Знову приходить ненавистна осінь...
Вона забере все тепло і всю радість,
Спогади й дні,а залишить ненависть.
В серці посіє зерна печалі,
Боюся того,що буде далі.
Подумки й досі я літо тримаю
У серці й душі,я його не пускаю.
Так добре було вечорами,
Так гарно зорі світло своє розсипали...
Співали пташки,стрекотіли комашки,
Пахнули квіти — матіола й ромашка.
Ми разом були і ми веселились,
Наша дружба — як сонце,ми грілись...
Лились наша пісня і музика дивні,
Танцювали в танку у місяця світлі.
Невже це пройшло?Я й досі не вірю.
Так сумно,так гірко...
