Любове моя, я до тебе іду,
Крізь тернові стежки та покоси,
Крізь плачі та жалі, обминаю біду,
Зустрічають мене твої сльози.
Ти не плач, не картай: не кляни ті
роки,
Лиш вони мені душу зігріють,
Твої губи п'янкі, і той дотик руки,
Що без мене, напевно, марніють.
Ти, голубко моя, не лети, не кидай,
В самотині мене, моя мила,
Світ без тебе, кохана, пекло, не рай,
Де я завжди обпалюю крила.
І спускається ніч і минає життя,
Хоч без тебе, в гіркій самотині,
Чому ж людям дається таке почуття,
Яке серце ламає й до нині?
Гарно!З дебютом! 
