І ось зустрілась з вами, гори верховинні,
Укриті древом, ви сягаєте небес.
А я дивлюся з низини, в самій долині:
Таки знесу на вас важкий дубовий хрест.
І хоч тернистою буде моя дорога,
Я обійму його, як знак свого життя,
Життя мого пересторога
І символ вселюдського буття.
Й стоятиме той хрест на перевалі Німчич,
Неначе Дідухів камінний хрест.
Й тоді, коли душа в полоні відчаю,
Прийду туди читати Акафист.
P.S. Написано у м. Вижниця у червні 2013 р.
