Сумні вірші мені сидять вже в печінка́х!
Волію я, щоб в болю мого голос схрип!
Замовкни, боле! Спопелися в прах!
І в мозку не відлунюй, мов заіржавілий скрип!
Розпадись нарешті на атоми мікроскопічні!
Забудь дорогу у мої безсонні ночі!
Знайди для себе доводи якісь логічні!
Вернись тому, хто тебе мені наврочив!
Себе повішай! Розчинись в десятому мартіні!
Чи трутний хміль не має над тобою сили?
Чи ти царюєш в проклятій країні?
Хіба тебе у серці надії мої гріли?
Втопи себе в сльозі моїй останній!
А рештки випаруй з зариданої плоті!
Скінчай-бо літери в моєму віршуванні!
Вмирай! Чекаю я давно тебе на ешафоті!!!