Тут, на західному березі кажуть, якщо ти не п’єш, то ти, поросятко, не в грі. Там вони мають своїх ідолів, вони поклоняються рок-н-ролу, вони знають напам'ять усі пісні власного виробництва. І ти в цій грі теж, мене тягне до тебе, на західний берег.
Ультрафіолетові дні минають у парі з чорно-білими стрічками. Коли мені знову стає не по собі, а поряд не має моєї улюбленої бехеровки, я їду до вас, там я опиняюсь у зовсім іншому просторі. Там панують шістдесяті, там Монро досі у пам'яті багатьох. А ночі !
Ночі там без порівняння найкращі. Ні, зірок там не видно, там все в тумані. Там я завжди можу знайти свій улюблений парламент і ми з тобою, взявшись за руки, будемо бігти, оминаючи холодні хвилі. І на балконі я співатиму про твою красу. Це фізичний потяг,не більше. Це звичка, яку я наслідую не гірше інших, але, коли вони підбирають на гітарі вдалі акорди, а ти сидиш поряд, я не в своїх руках, ні !
Вони співають, наче про нас: вона давно ховається в тіні блакиті, в її блакитних очах ховається тінь пристрасті, а він любить наркотики, і він любить своє поросятко теж..
І ти наспівуєш приспів: але я не можу змінити його, його серце незламне, непробивне...
І в тінях ночі я ніяковію, нащастя тобі цього не видно, все ж таки, ми в чорно-білій ері. Вона молиться своїй любові, а він можливо, своїй новій. Але вони обоє були незмінними, музика, що знаходила своє місце, усе там бачила, їх серця незламні.
Але в найспекотнішу ніч, коли небо зніме туманні кайдани, і зорі дадуть їм трохи часу, вони зустрінуться поглядом. Вона вміє співати, а він слухати. Він пише їй слова, а вона складає докупи ноти.
Ніч палала там, на західному березі. Якийсь непримиренний спокій панує всередині. Він: я сумую, вона: я ще дужче.
Вона дивилась, як він плаває, вона закохана, співає про дикого і божевільного незнайомця, рухайся до мене, ніч палала. Рок'н'рол стих, і Mонро із таблетками пішла з балу, вони не дивляться нове кіно. Вони фанати справжньої пристрасті, він гладить її, як дитинy. Це кохання ?
Під вогнем емоцій вони пливуть туди, де західний берег не буде заздрити цій пристрасті.
Парламент догорів, істина – нічого. Тут і зараз - єдине кредо, фізичний потяг.
ID:
504232
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.06.2014 21:58:37
© дата внесення змiн: 09.06.2014 21:58:37
автор: Mother Monster
Вкажіть причину вашої скарги
|
