Кохаю рідну Батьківщину
Вона єдина і одна.
Потроху йде у полонину
Її затятая війна.
Хай зливи й громи громихають,
Але її ти не зганьби!
Ти - громадянин України
Що удостоєний хвали!
Ти рідна нам ,хоча й парламент
Неначе сбір державних мух.
І всі одного шпотирхають,
І на чолі достатньо вух.
Загарбники і пси правління,
На поводку у вищих служб.
Ну яке ж у нас везіння?
Для співпридушення всіх журб.
А побратимів як спитати
Сусідів наших та братів.
Вони неначе непричетні
До українських ворогів.
Це дивина мабуть та й годі.
Ми вороги самі собі.
І що ти думаешь робити?
Куди тепер іти тобі?
Це українськая загадка
Іде пліч о пліч терроризм.
А на чолі небожі діти,
А на чолі іде фашизм.
Шматок держави відхапали
І хочуть тепер все віднять.
Та що ж так "мало" ви забрали?
Робіть весь світ під одну стать!
Зажурливі козацькі діти,
Одвоювали й козаки.
Та не радіють в благо світу,
На світі є ще злі дядьки.
Та ми не будем горювати,
Бо Україна в нас єдина.
Нам все на світі подолати
Яка б не випала година.
