Аби йти далі – потрібно відпускати
Як думкою, так і серцем.
В чужому житті ти можеш стати
Єдиним чи особливим,
Але далеко не останнім.
Людські дороги занадто небезпечні,
Аби пів життя пробачати
Чи позбавляти права на вибір.
Одні ламають, інші будують
А що обрали я і ти?
Насправді поруч завжди «ти».
На папері, в думці, в слові.
І знову «ти». Так багато «ти».
Мої думки нагадують волосся.
Такі ж неслухняні.
Людська душа непідвласна
Чужим словам чи бажанням.
Вона кориться лише серцю,
Яке так тривожно б’ється в кожному.
