Планета Серця...
Тут вулкани й кратері...
Гори бід скам'янілих
і безмежні ліси сподівань...
Тут таємне кладо́вище
мрій наших втрачених,
прірви справ недокінчених,
болота́ непрохі́дні
недоречних вагань...
Ми плюємо (що нам?!)
на закони природні
безбо́лісно,
Атмосферу планети
бездушшям і злістю рве́мо...
Серця стук - в скронях біль
лиш надія -
крапля прополісу...
Переможно день новий,
шматком хліба жуємо...
Живе́мо...