Водою наповниться Небесна криниця,
Притихне в траві веселий цвіркун.
Розріже на двоє небеса блискавиця
І громом ударить величний Перун.
Закутають небо важкі, чорні хмари
І вітром Стрибог захитає гілля.
Опуститься дощ під крапель удари
Й нап’ється вологи гаряча земля.
Полиє на твердь, неначе із глека –
Між трав задзвенить цілющий струмок.
В гнізді поміж діток промоклий лелека,
Сховає голівку від власних думок.
Підніме суцвіття своє житній колос,
Бо тіло омиє цілюща роса.
Подасть соловей п’янкий, ніжний голос,
І світ сповістить, що скінчилась гроза.