Не за морями синіми,
не за горами сивими,
а в царстві, ген, у тім!
Ого! Ого!! Ого!!!
А в царстві, ген, у тім!
Живемо ми у Львові,
у Львові золотім!
Ого! Ого!! Ого!!!
У Львові золотім!
Гуляємо по вулицях,
всміхаємось усім,
можливо, і злукавимо,
та вже, як покохаємо,
цілунки будуть,
ой, палкі!
Такі ж бо ми, львів’яночки,
такі ж бо ми, такі!
Коли ж бо грає музика,
коли звучать пісні
веселі та дзвінкі!
Ого! Ого!! Ого!!!
Веселі та дзвінкі!
До танцю запального
охочі ми усі!
Ого! Ого!! Ого!!!
Охочі ми усі!
Ми славно затанцюємо
й всміхнемося усім,
можливо, і злукавимо,
та вже, як покохаємо,
цілунки будуть,
ой, палкі!
Такі ж бо ми, львів’яночки,
такі ж бо ми, такі!
Ще раз ми проспіваємо,
про себе нагадаємо
й розкажемо усім!
Ого! Ого!! Ого!!!
Розкажемо усім!
Живемо ми у Львові,
у Львові золотім!
Ого! Ого!! Ого!!!
У Львові золотім!
Гуляємо по вулицях,
всміхаємось усім,
можливо, і злукавимо,
та вже, як покохаємо,
цілунки будуть,
ой, палкі!
Такі ж бо ми, львів’яночки,
такі ж бо ми, такі!
Такі!!!
Створено 5. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 17 - 18
ID:
501125
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.05.2014 12:17:40
© дата внесення змiн: 28.06.2014 17:51:45
автор: Т. Василько
Вкажіть причину вашої скарги
|