Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж, не проспи !
(В.Симоненко)
Спішу! Спішу! На зламаній стежині
Каштани, аж порепані, старі,
Схиляють віти, росяні і сині,
Дарують спокій вранішній порі.
Погладжу тихо листячко-долоньки,
Із сонцем тихо стовбур обійму
Та в мріях полечу до сина й доньки –
І розтоплю на серденьку зиму…
А горлички виспівують: « Так свято!»
Тролейбус біля парку пробіжить…
Ступаю по стежині винувато –
Бач, зіронька на росах мерехтить.
"Ти жив! Слу-жив! " – виспівує горобчик,
Синичка править: "Щастя догони!" –
І на стежині йде маленький хлопчик
Який не зна ні горя, ні війни...
Ще мить – і міддю обізвуться храми,
І роси на травинках затремтять…
Біжить стежинка поміж деревами,
Спада між листя сонечка печать.
