Як сказав Шекспір у своєму творі:
«Весь світ театр, а ми в ньому – актори…»
У кожному із нас живе актор або актриса:
І з кожним новим днем повільно піднімається завіса.
Так, що у нас сьогодні у програмі?
Комедія, трагедія чи, може, драма?
Але сценарію цього ніхто із нас не знає,
Бо цей сценарій нам саме життя складає.
Сьогодні ти король і маєш свиту,
А завтра ти – біля розбитого корита…
Куди сюжет поверне, ти ніколи не вгадаєш.
Тоді лише це будеш знати, коли роль дограєш.
Як і в усіх театрах, тут також є прима,
Хтось грає пана, хтось – простолюдина.
Є лялькарі, що смикають людей за нитки,
Єдині, хто не грають в п’єсі, - це маленькі дітки.
У них такі наївні ще і щирі оченята,
Що ми по них всю правду можем прочитати.
А от дорослі кожен день вдягають маски
Й розповідають малим дітям казки.
Розказують легенди про життя і взагалі, як треба жити
У цьому непростому і заплутаному світі.
Хоч діти знають світ цей краще нас,
Вони все відчувають серцем і без лишніх фраз.
Тому нехай в душі у кожного із вас живе дитина.
Дивіться час від часу на життя її очима.
Живіть, радійте, вчіться і звертайте гори,
Нехай в театрах лиш зостануться актори!
