Десять років точилась війна,
і від списів трощилися груди,
і приносились жертви богам,
тілу Гектора мстився Ахілл,
аж завдався останній удар
з дерев’яної тої споруди,
що лишилась стоять на піску
серед бруду й поламаних стріл.
Грецький табір за ніч спорожнів,
кораблі причаїлись, відпливши,
і упилася Троя вином,—
кінь на площі зловісно мовчав,—
і десяток тренованих рук,
вправно засув воріт одчинивши,
в царство тіней пожбурили люд
серед плачу й пекельних заграв.
Не прощає нікому ніхто
серед закликів «око за око!»,
в дерев’яному чреві коня
смерть терпляче чекає в імлі,
і загинула Троя в огні
від єдиного хибного кроку,
коли берег вночі спорожнів,
і відплили за ріг кораблі.
Вікторія Торон 8 травня 2014
та хто почує?
