Запалало поле маками червоними,
Це твоя Вкраїно юна кров зросла.
Круки позліталися наче хмари чорні
І давно за́лишили тебе рідна сну.
Скільки вже від осені ранами покрилося
Твоє ніжне серце і свята душа,
І в морози лютії воля не зломилася,
А весна окри́лена сили додала.
Та боюсь за тебе,що покинуть силоньки,
Знаю,що від цього краще не стає
Я благаю Бога,щоби твої дітоньки
Кров не проливали,досить те,що є.
Вже на літо сонце повернуло промені,
Хочу Україно,щоб ожила ти,
Щоб настав вже спокій у твоєму домі,
Щоб волошки в житі сміло зацвіли.
Маки хай залишаться в пам’яті,як символи
Тих злорадно зірваних струменів життя .
Україно зморена наберися сили ,
І почни історію з чистого листа.
03.05.14 р.