Ти з пагорба в даль заглядаєш
Старезний сухий осокоре,
Вишукуєш щось в небокраї,
Пізнавши і щастя, і горе…
Сивезний, сухущий, високий –
На сонці збілілась сорочка,
Прохожим відлічуєш кроки,
Ховаєш від спеки в тіньочку.
Як війни криваві лунали,
Ти першим ставав на сторожі –
І в груди старечі немало
Впиналися кулі ворожі.
Тепер без кори і без листя –
Минувшини пам'ять віджила –
Селянські вітаєш обійстя
Та віти здіймаєш, мов крила,
Ще мальву плекаєш, мов доню,
Яка біля тебе сміється,
Береш її квіти в долоні -
І знову співа твоє серце.
