Дорога застлана туманом,
День новий ледь-ледь настає.
Але спішу. Бо жде кохана.
Незгасле сонечко моє.
Вже 30 років кудись рушу:
Чи на роботу,чи спочить.
Ледь за поріг,і крає душу.
І серце до звертя болить.
Доріг вже пройдено чимало,
Прямих і хибних.Все було.
І я вертавсь.Бо ти чекала.
До ніг твоїх вклоняв чоло.
Дружина,подруга,коханка!
Наш дзвоник ще не продзвонив.
В моїх обіймах будеш
до світанку.
Для мене ти-найкраще з див!
