Час нас душить волохатими кігтями, манить в павутину спогадів так підступно. Помітила все частішими стають дежавю, що він позакидав в кишені моєї пам'яті... Вже нерозібрати де тут північ, компас також збожеволів.
Що буде завтра?... А може воно вже сьогодні?... Вчора осідає іржею в легенях. Вдихнути правду, а де вона?... Так само, як я в лапах кровожерливого павука.
Ти прагнеш досконалості, чи прикидаєшся, що прагнеш. Навіть таких залишилось небагато, повторні помилки - нові укуси. Сьогодні все більше схоже на вчора, тільки брудніше.
Отак цілує тебе пристрастно час, а ти не облизуй губи, отруєною усмішкою виплюй іржу з легень. В кожного в кишені є зброя, я точно знаю, тримайся за свою правду, ми ще повоюємо...
Час Божевілля, страждань іПеревірки на істинність до Світла, до Правди. На зрілість. Непростий час віпробувань.
Тут Ви праві. Для цього потрібен серйозний багаж знань - а як його немає?
Дай боже Добра! Нам усім.
Марамі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
