Мовчить телефон тільки дощ серенади співає,
І душу бентежить його неповторний наспів.
А вітер байдужий березі косу розплітає.
Мелодія їхня мені зрозуміла без слів.
Сиджу під вікном і тебе сподіваюсь побачить
У тій непогоді,як сонце в захмарений день.
Та доля така і не скаржусь я більше на вдачу.
Мабуть мені мати співала зимових пісень.
12.1990.