Страшно не коли немає, що сказати,
А коли слухати буде нікому.
Страшно не те, що сунуть носа свого й лапи,
А те, що кігті не сховають ніколи.
Страшні не вчинки наші,
А спричинюючі їх думки.
І наші заварені ''каші''
Починаються з криворізаної крумки.
Те ''ніколи'' втілюється в ''завжди'' й ''постійно'',
І не казати б того ''страшно''.
Притупляючі слова життя зносять в л*йно.
О, так! Розганяючі - зносять башню!
Зносить башню й музика,
Розганяє до швидкості світла,
Особливо та, де є словесна філософика,
І коли від темпу музли промокла майка.
Музон - це моя сьома пара ніг і дев'яті крила-руки!
МузА - викореняє мої непрогресивні мізки!
Я багато чув про музику і різної музики, не без муки,
Але я сам можу створювати дивовижні звуки.
18.01.2013.
