У чому суть людських стосунків?
Один - мовчить,
А другий, може,
Про існування іншого і гадки не положить?
Єдиний погляд Гординя лиш дозволить.
“А інше?”
“Хватить, либонь, щось запідозрить !”
І так і йдеш на повідку у неї…
Замітив? Ні?
Пошився ти в лакеї!
Ліврея твій апломб ночами гріла,
Натомість, щоб відчути рідне тіло.
І так проходило:
Захоплення душевне,
Що пульс галопом заставляло нестись,
Стежками кров'яного іподрому;
Веселка, що з'являлась серед грому.
Тому питаю :
“Що? Усе намарно?
Потрачених думок незлічені об’єми,
Думок, про себе, наче навіжений ?”
Та й не дізнаєшся,
Як дальше так продовжиш,
Гординя - камінь, що стан твій рівний горбить.
Ти скинь його, нехай впаде додолу,
Не закладай для дому за основу !
