Цю мантру я повторюю про себе:
"Я зможу все, я зроблю все як треба!"
Але маленький черв'ячок вагання
Нівечить паростки цього зізнання.
Не встигнеш сад надії возвести,
Як шкідники завітний плід марнують,
І вірі їх ходи не обійти,
Блукає ехо в лабіринтах суті.
Вона ж для саду грунт, вода цілюща,
Що напуває все від кореня до крон
Та перешкоди мов плющем ов'ються
Й задушать зашморгом стебла тонкого стан.
Зійдуть рясним суцвіттям мрії ті,
Що під вітрами сумніву не гнуться,
Бо живлять їх рішучості дощі,
Коріння глибоко у землю розростуться.
