Від доріжки до доріжки
Мов ріка пливе іскриста,
Ті іскринки топчуть ніжки,
Бо додому йде дитинство.
Рада-раде, як ніколи:
У портфелі смайлик має –
І несе його зі школи,
Мов кришталь його тримає.
Сонце світить-веселиться,
Ніс лоскоче промінцями,
Заглядає до обличчя,
Посипа стежки піснями.
І дитинство, як той смайлик,
Посміхається до неба,
Бо в портфелі щастя має –
І нічого більш не треба.
Сонце твіст танцює вправно,
Під ногами діаманти…
Як же радісно, як славно
Смайлика нести до хати!
