Під ноги ряст встеля,
Мене віта, мов сина,
Свята моя земля –
Велична Україна.
У сні і наяву
Вона завжди зі мною –
Я кріпну і живу
Джерельною водою.
І сивину віків
В криницях відчуваю –
Я чую предків спів,
Я чую голос краю.
І шириться в мені
Ота незрима сила,
Що в праці і борні
Дідів моїх зростила.
Спішить душа в політ
Над дорогим розмаєм –
Я рад всі сотні літ,
Що кращого немає:
Ліси, луги, поля
І сіл, і міст родина…
Свята ж моя земля –
Велична Україна!
