Ось у дворі ховають хлопця,
Йдуть люди з квітами в руках,
А я не можу зупиниться
У мене сльози, сльози на очах.
І серце в крижанім полоні,
Проймає душу дикий жах,
Стискаю міцно я долоні,
"Будь проклятий!"
той вбивчий автомат.
Лунає тихо музика печалі,
До долу линуть-линуть квіти,
Ті пуп'янки свіжо-зів'ялі ,
Змогли всю землю вже покрити.
Йдуть, підбігають люди,
Здається їм нема кінця...
Жовто-червоні квіти всюди,
Ось хтось несе вінця...
З вікна сьогодні бачила похорон молодого хлопця, що загинув на Майдані під час революції.
