1. Іти в нікуди - теж іти,
І можна, мабуть, повертатися нізвідки.
Я хочу убивати, як і ти,
І знаєш не завадять навіть свідки!
Ні, кров і трупи не приваблюють мене,
Скоріш, вілякує шмаркливе милосердя.
При ньому кажуть: " Я люблю, усе мине!"
А потім убивають. Словом. Спересердя.
Я краще убиватиму, як ти.
Про вбитих я робитиму замітки.
Іти внікуди - теж іти,
І можна, певно, повернуся нізвідки. (Тетяна М., 27.12.2013)
2. Самій в нікуди не дозволю! Жодних шансів.
Вбиватимемо разом, без вагань.
Іти в нікуди легко. Та вертатись -
Короткий шлях між довгих катувань.
Іти в нікуди треба тільки поза штормом,
Коли болить у грудях точно на біду.
Всю сотню свідків почастую хлороформом,
Позбудусь доказів та алібі знайду.
Як будем поруч - стане все під силу.
З пекельних кіл по виходу знайдем.
Лише, дитинко, не здавайся, моя мила!
Я вірю в тебе. Й віддано Je T'aime. (Олена В., 18.02.2014)
3. Ми неодмінно знайдем шлях внікуди,
І непотрібна мапа піде на розпал.
Нас бережуть багаття від застуди,
Щоб не згасав сердець і мрій запал.
Тіла полеглих вкриють нам узбіччя,
І наших вибачень не чутиме ніхто.
І ми вже не згадаємо обличчя
Тих, хто програв у це життя-лото.
Ми неодмінно вернемось з нікуди
І сядем в коло з пляшкою вина.
Нас тут чекали найдорожчі люди.
Їм привезли магнітиків сповна. (Іван Б., 18.02.2014)
