Подалі від охопленої вогнем вітчизни,
Подалі від обпалюючої крила спеки,
Поки ще не безглуздо, і не зовсім ще пізно,
Із журбою на серці відлітають лелеки.
І, на луки оглядаючись, що звали домом,
На свою вежу водонапірну з гніздом пустим,
Мовчазливі й нещасні залишають знайомі
Ті степи, що над ними коливається дим.
Подалі від ошаленілих с жиру крадіїв,
Що вже згубили благословенну землю нашу,
Як не згубив би певно й люципер, якби схотів
Підсунути людині повну злиднів чашу.
Подалі від охопленої вогнем вітчизни,
Подалі від обпалюючої крила спеки,
Поки ще не безглуздо, і не зовсім ще пізно,
Назавжди з України відлітають лелеки.
