Прозрій народе України!
Уже давно наплинув час,
Довести виплодкам зміїним,
Що слава є і воля в нас.
Не даймо браття українці,
Сплюндрувати рідний край,
Терпець заповнився по вінці,
Бо знахабніли зайди вкрай.
Вони тримають нас за бидло,
Народ тримають за рабів,
Невже це нам ще не набридло,
Чи страх уже наш розум з"їв?
Не будьмо до життя байдужі,
Прокиньтеся із забуття,
Загляньте чесно собі в душі,
Адже назад немає вороття.
Нехай не ми, ми вже пожили,
Але ж в нас діти, внуки є,
Чи треба, щоб вони тужили,
Клянучи все життя своє.
Не обливайсь в страху холодним потом,
Вставай з колін на ноги та іди,
Не бійся бути справжнім патріотом,
Рятуй Вкраїну-неньку від біди.