На Заході й Сході,в селі і у місті,
І навіть в лісах, між пожовклого листя,
На вулицях, вдома і в чистому полі
Немає її, української волі.
У грудях, в очах, у зажатих долонях,
В Карпатах, в Криму, у Полтаві, в Херсоні,
У шахтах Донбасу, в цехах Запоріжжя
Шукав волю я, може, хтось її знищив?
Між сотень проспектів, в мільйонах будинків
Без сну і без їжі, без перепочинків
Шукав волю я. Може, десь її вбили,
Та в лісі, роздягнувши вщент, схоронили?
Чи як Прометея скували в кайдани,
Хижак щоб клював незагоєні рани?
Дітей своїх кинула, поки ми спали?
Та через кордон її не пропускали…
Чи пущені кулі чиєюсь рукою
Потрапили в очі – зробили сліпою,
І ходить вона у сльозах поміж нами,
Доньками невпізнана або синами?
Або ж схоронилась, допоки бандити
Не скінчать нарешті країни кров пити?
На Півдні, на Півночі, в небі, у морі,
В палаці у кожному, в кожній коморі,
В церквах, і лікарнях, в Грушках, на Подолі
Не зміг я знайти української волі.
І я зрозумів, вона просто легенда,
Така ж як і віра, надія, любов.
Лунають у серці шаленим крещендо,
Як хтось заглушити їх спробує знов.
ID:
478223
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 09.02.2014 09:57:52
© дата внесення змiн: 13.02.2014 20:18:44
автор: soulowner
Вкажіть причину вашої скарги
|