Комунофілам,
що в Україні та за її межами,
моє послання:
Стріляли, вбивали –
свічки погасіть –
не вам “Алілуя” співати!
О мово моя, Україно!
Я буду вмирати, конати –
і навіть тоді
я буду кохати,
нехай на колінах,
весь в ранах, в крові!
Розтерзані зорі –
живі? неживі?
…Сміється Еней
через тисячі літ:
культура еліти, культура для мас…
Я ж відаю правду велику –
для всіх Котляревський,
Шевченко Тарас!
Лихі яничари,
татарська стріла
і ситі жовніри –
година лиха.
О мово моя, Україно!
Як дівчина в лузі
калина цвіла,
під осінь не в’яла,
хоч заміж не йшла.
…Налив Наливайко,
а випив Богдан –
хто знав, що отрута
в тій чарі була?
…Німецька повія –
було: ворожила! –
По Січі Великій
руїну лишила…
Ой зоране поле,
засіяне кров’ю –
засіяне кров’ю,
сльозами полите! –
Упали хоругви,
бунчук, булава –
лишилась голота
без батька, одна…
О мово моя, Україно!
Старий перебендя
по світу мандрує,
у полі, у лісі
він знову ночує,
щоб пісня лунала –
жандарми не чули:
“Учітесь, сини мої, діти!
Є правда на світі одна:
без мови немає Вітчизни
і доброї долі – нема!”
…Горіли, палали
багряні заграви,
від Тиси до Дону
стріляли, рубали –
то слава козацька
з могили піднялась,
у квіти, у перла
весною вквітчалась!
О мово моя, Україно!
У тюрмах сатрапи
гноїли тебе,
вбивали, терзали
і душу всесильну,
і тіло живе.
І ріднії діти –
байстрята погані! –
на тебе плювали,
на плаху тягли,
розпинали…
…Свічки погасіть –
не вам “Алілуя” співати!
Не цар, не татарин,
не кривдник святий
нашіптують тихі слова –
мій демон волає:
Жива Україна!
Жива!!!
Створено: 1988 рік
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 17 - 19;
2. Дорога незгасної святині (Антологія Бойківського краю. Книга четверта), Львів: «Сполом», 2014. – С. 227 – 230.
ID:
478179
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.02.2014 00:36:32
© дата внесення змiн: 08.02.2020 10:00:46
автор: Т. Василько
Вкажіть причину вашої скарги
|